Оказался наш Отец не Отцом, а сукою

Потому наша коллективная Васса Железнова и обращается к своему национальному лидеру со все более настойчивым призывом "Володя, прими порошок", а к его двойнику с приглашением "Ступайте царствовать, Государь!".

Судя по заголовку, читатель может ожидать, что речь пойдет о ком-либо из кандидатов в Президенты Украины. Но речь пойдет опрогнозе Андрея Пионтковского: чем закончит свое правление Путин. Ниже мы предлагаем украинскому читателю выдержки из этого прогноза, имеющего прямые последствия для будущего Украины.

Путинизм, сознательно задуманный его пиарщиками как симулякр большого идеологического стиля, пробежал в своей коротенькой десятилетней биографии все классические стадии советской, например, истории, став пошлой пародией на каждую из них.

I. Исходный системообразующий миф, порождающий героя-демиурга, отца нации. Там, где у большевиков были Октябрьская революция и гражданская война, у путиноидов – предвыборная вторая чеченская, механизм которой был запущен походом Басаева в Дагестан и взрывами домов в Москве и Волгодонске.

II. Период бури и натиска. Там, где у Сталина варварская, заложившая семена своего разрушения, но все-таки промышленная модернизация, у Путина – Великая Энергетическая Держава, удвоение ВВП (нашедшее свое фарсовое воплощение в появлении параллельной фигуры Медведева), вставание с колен и распил, распил и еще раз распил.

III. Высший героический триумф. Победа во Второй мировой войне и создание сверхдержавы у одних. Победа над Грузией и присоединение Абхазии и Южной Осетии у других.

IV. Исчерпанность идеологии и смерть режима. У советского коммунизма эта стадия растянулась лет на сорок. Симулякры обрушиваются гораздо быстрее в силу отсутствия какой-либо органики.

Еще год назад удвоенные ВВП разъезжали по миру, самодовольно читая лекции об Островке стабильности и о новой мировой финансовой системе, основанной на рубле как резервной валюте. Сегодня доминирующей в сознании правящей группировки становится та характеристика состояния дел на Островке, которую она выразила в своем известном коллективном манифесте, опубликованном под псевдонимом Медведев: отсталая сырьевая экономика, системная коррупция, пылающий Кавказ, вымирающее от алкоголизма и наркомании население.

Задуманная в момент казавшегося триумфа путинизма классическая шутовская комбинация с Симеоном Бекбулатовичем превращается на наших глазах в реальный клановый конфликт. Оценки, приведенные выше, все чаще и все громче повторяются фигурами, принадлежащими к ядру коллективного Медведева. Но что самое удивительное, все более дерзко и непочтительно начинают отзываться о национальном лидере и об итогах его правления его собственные, казалось бы, вернейшие идеологические псы, стоявшие у истоков путинского симулякра.

Чем объяснить эту диффузию, если сам Медведев никак не производит впечатления харизматического лидера, обладающего серьезным силовым, административным или интеллектуальным ресурсом? Дело не в Медведеве, а в логике эволюции угасающего симулякра, в коллективных шкурных интересах его бенефициаров. Вспомним, как происходило 40-летнее угасание советского коммунистического проекта. Как минимум трижды его жрецам удавалось продлить агонию и отодвинуть крах магическими технологиями, заимствованными ими у архаичных племен.

Периодическое ритуальное съедение вождя племени является в этих культурах важным инструментом поддержания социальной стабильности. Не может же, действительно, одно и то же физическое лицо в течение неограниченно длительного времени предотвращать засухи и недороды, удовлетворять раздувшийся гарем откормленных и ленивых самок, помечать своими сакральными экскрементами спорные территории соседних племен.

Неизбежно наступает момент, когда жрецам приходится в очередной раз раскрывать священный свиток с каноническим текстом:

1) Оказался наш Отец не Отцом, а сукою.

2) Мы отстали от других племен и должны провести за 10-15 лет ускоренную модернизацию. Иначе нас сомнут.

3) Племя, вперед!

Срок 10-15 лет в этих заклинаниях не случаен. Он определяет желательные временные рамки функционирования нового цикла. Древняя технология переносит ответственность за очевидный крах с проекта в целом на как бы случайную фигуру вождя, позволяя правящей касте психологически комфортно продолжить свое пребывание во власти.

Именно эта задача и стоит сегодня перед отечественной корпорацией "продажных чиновников и ничего не предпринимающих предпринимателей". Потому наша коллективная Васса Железнова и обращается к своему национальному лидеру со все более настойчивым призывом "Володя, прими порошок", а к его двойнику с приглашением "Ступайте царствовать, Государь!".

Путинизм без Путина, путинизм с человеческим лицом под душеспасительные разговоры о модернизации, инновациях, нанотехнологиях и раздельной физкультуре для мальчиков и девочек – вот ее нехитрый идеал на ближайшую перспективу. Идея сценария "Оказался наш отец" овладевает, похоже, сознанием большинства правящей клептократии, и его реализация ситуационно в наибольшей степени отвечала бы имитационной логике симулякра.

Но еще не свершившаяся история имеет сослагательное наклонение, и альтернативный флуктуационный сценарий "Второе пришествие Владимира Путина" также нельзя сбрасывать со счетов. Единственное, что можно о нем сказать с определенностью, это то, что он либо реализуется в ближайшие месяцы, либо не реализуется никогда. Время и официальная пропагандистская машина, в которой уже доминируют "медведевцы", работают против него.

Весьма характерны возникшие как бы ниоткуда буквально в последние дни призывы к "медведевскому большинству". Интересно, что призывы эти по разным оперативным, подчас совершенно неожиданным каналам обращаются прежде всего к внесистемной оппозиции. Их авторы явно задумываются о времени после "дня X". Для отстранения Путина им не нужно никакое "медведевское большинство". Эту задачу они решат, или наоборот, их порешит Путин, чисто аппаратными средствами. Но они уже спрашивают шепотом: а что потом, а что потом? Признав и украв у гонимой оппозиции правду о путинском режиме, они опасаются, как бы эта правда не обрушилась и на них, когда, выйдя на балкон во главе со своим бургомистром, они ликующе воскликнут: "Как вольно дышится в возрожденном Арканаре!".

Вот почему они пытаются договориться с оппозицией на этом берегу, уже сейчас несколько раздраженно укоряя ее: "Что же вы молчите? Кричите: да здравствует царь Дмитрий Анатольевич!"

Но, как справедливо заметил один знатный кремлевский графоман, важно не отношение к персоналиям, а отношение к проблемам. Вот первая из них – немедленное освобождение всех политических заключенных. Пока с ними можно разговаривать только на эту тему.

«Єврейське питання» від ФСБ

	Номер 199 за 27.10.2009

	Перед грядущими виборами Президента Україна вкотре перетворюється на «химерний край»: до Києва з цілого світу тягнуться валки найчудернацькіших «казкових персонажів»: політологів, політтехнологів, чужоземних діячів і ділків, авантюрних «мудреців–експертів» та замовних «соціологів–ілюзіоністів». Безневинна, на перший погляд, подія — міжнародна конференція «Уроки Другої світової війни та Голокосту», яка має відбутися у Києві в листопаді, вже викликала численні питання і сумніви як щодо тематики, так і щодо організаторів — Всесвітнього конгресу російськомовного єврейства (ВКРЄ). Про які саме уроки йдеться? Чому «російськомовне єврейство» вирішило розглянути їх саме у Києві, а не в Москві чи Тель–Авіві? Що, власне, являє собою таємнича ВКРЄ? При докладнішому розгляді цих питань стає очевидним, що від майбутнього конгресу варто чекати чергових передвиборчих провокацій проти України й особисто Президента Віктора Ющенка, який провадить відповідну політику... 　 Вони нам переглянуть? «Всесвітній конгрес російськомовного єврейства (президент — сенатор професор Борис Ісаакович Шпігель) проводить у Києві 16–18 листопада 2009 року міжнародну конференцію «Уроки Другої світової війни та Голокосту». Велику групу ізраїльтян запрошують до участі у конференції. Учасників відбирає комісія за анкетами, обираючи людей суспільно значущих та тих, які мають що сказати по темі. ВКРЄ оплачує всі витрати учасників. Охочих просимо заповнити анкету та переслати її нам. З повагою, д–р Елі Зархін, віце–президент ВКРЄ». Такий короткий анонс–запрошення розлетівся єврейськими громадами цілого світу. Чому ж саме Київ і чому саме тепер? Читаємо інше оголошення ВКРЄ: «Сьогодні нові держави звертаються до трагічних подій епохи Голокосту й Другої світової війни в пошуках прикладів, здатних згуртувати суспільство. Виправдовуючи злочини пособників нацизму боротьбою за незалежність, влада, громадські рухи та ЗМІ прямо чи опосередковано підтримують тих, хто воював зі зброєю в руках на боці Гітлера. Переоцінка історії Другої світової війни, героїзація злочинців минулого призводить до зростання ксенофобії й ненависті в цих країнах». Вдумливий і досвідчений читач, напевно, вже зауважив у цій цитаті купу кліше радянського агітпропу. Очевидно, що «російськомовному єврейству» йдеться саме про історію України ХХ століття та реабілітацію бійців ОУН–УПА, батальйонів «Роланд» та «Нахтігаль», героїзацію на державному рівні «пособника» Романа Шухевича. Саме ці процеси, відновлення історичної пам’яті й здорова дискусія в Україні навколо питань Другої світової муляють діячам з ВКРЄ. Тож якщо у вас ще й насправді нема «зростання ксенофобії й ненависті» — «тоді ми йдемо до вас!» Кінцева мета конференції — «прийняти декларацію, яка б містила конкретні рекомендації з координації зусиль громадянського суспільства, діячів науки, мистецтва й освіти з протидії спробам переглянути підсумки Другої світової війни». Чому ж ці питання не дають спокою саме «російськомовному єврейству», а не, скажімо, івритомовному, польськомовному чи німецькомовному, яке не менше постраждало від Голокосту? Для цього треба розібратися, хто кричить «Ловіть злодія!» «Зри ВКРЄмль» Вам не здається знайомим вислів «спроби переглянути підсумки Другої світової війни»? Тоді інша цитата: «Переконаний, що всі спроби переглянути підсумки Другої світової війни, виправдати справжніх злочинців і оббрехати героїв–переможців — приречені на провал». Це слова російськомовного неєврея Володимира Путіна. «Якщо хтось ставить перед собою мету вишукувати у цій запліснявілій булці якісь родзинки для себе, а всю плісняву залишати одній з учасниць цього процесу, то нічого доброго з цього не вийде», — попередив російський прем’єр під час ще недавнього відзначення у Польщі 70–ї річниці початку Другої світової. Що ж собою являє Всесвітній конгрес російськомовного єврейства і чому він не переймається антисемітизмом і неонацизмом, які, з мовчазної згоди влади, буйно квітнуть у самій Росії? Це частина улюбленого російсько–радянськими спецслужбами правила «поділяй і владарюй»: якщо, наприклад, є українська, естонська, єврейська чи будь–яка інша опозиція, треба утворити відповідні прокремлівські партії й заявити, що лише вони відображають волю відповідних народів. Так от, ВКРЄ — «правильні євреї», і політику Кремля вони не критикують. Вони самі — політика Кремля. Лише свіжий приклад — у середині вересня цього року виник скандал у Саратові, де газети, фінансовані місцевими бізнесменами–очільниками путінської партії «Єдина Росія», провадили відверто антисемітську кампанію. Ось уривок «по темі» «виправдання» нацистів: «попри те, що гітлерівський Третій Рейх знищив близько 6 мільйонів євреїв, він, на відміну від Риму, не зруйнував єврейську державу і не руйнував Храм — осередок єврейського духовного життя». Отут би рішуче виступити проти «спроб переглянути історію», і головний рабин Саратова Міхаель Фрумін звернувся до прокуратури. А непогрішна «Єдина Росія» звернулася до давно перевіреного інструмента. Уся підконтрольна російська преса процитувала відозву президента ВКРЄ, російського сенатора Бориса Шпігеля: «Єдина Росія» — приклад політичної сили, яка послідовно захищає інтереси російськомовних єврейських громад. Брехливі звинувачення на адресу партії «Єдина Росія» слугують, на думку нашої організації, підґрунтям для розколу суспільства за національною ознакою». В пориві «справедливого гніву» пан Шпігель навіть звернувся до Генпрокуратури РФ з проханням дати правову оцінку діям журналістки газети «Коммєрсант», яка написала про протест рабина Фруміна. Хто на наш шабаш? Минулого тижня конференція, аналогічна до тієї, що в листопаді має відбутися у Києві, відбулася у США. Як повідомив «УМ» нью–йоркський оглядач Арон Ваксельберг, організатором її виступив так званий Американський єврейський комітет, або, як називають їх у єврейській громаді США, — «професійні євреї»; серед запрошених — прокремлівські діячі та псевдоісторики з Росії та Прибалтики. Йшлося про «засоби протидії героїзації пособників нацизму». «Вони засудили Романа Шухевича та УПА, а також прибалтійських «Лісових братів», але й словом не обмовилися про численніші формування росіян, на кшталт власовської РОА, які воювали в рядах військ СС», — каже пан Ваксельберг. Нічого доброго не варто чекати і від майбутньої конференції ВКРЄ у Києві, вважають єврейські діячі України та світу. Серед учасників намічається ціла низка одіозних особистостей. Окрім керівництва ВКРЄ з Росії, приїдуть «російсько–єврейські» діячі зі США, зокрема депутат Законодавчої асамблеї Нью–Йорка від Брайтон–Біч Алек Брук–Красний, який, за словами Арона Ваксельберга, прибув до США з Москви й під час виборчої кампанії «прославився» висловлюванням: «Я йду в асамблею для того, аби Америка говорила російською мовою». Також зі США прибуде редактор різко проросійського єврейського видання «Форум» Міхаіл Немировський. Очікують головного рабина від Федерації російських єврейських общин Берла Лазара. Пана Лазара радо приймають як у Кремлі, так і в осередках російських шовіністичних організацій. Рік тому на зустрічі з лідером «Євразійського руху» Павлом Заріфулліним Берл Лазар «висловив глибоку стурбованість у зв’язку з відродженням нацизму в Україні та Прибалтиці. Він розповів про присвоєння нагороди Героя України кату СС Шухевичу. Головний рабин підкреслив, що потрібно запобігти вступові України до ЄС та інші міжнародні організації». Євразійців, які у 2007 році спаплюжили українські національні символи на горі Говерла, Берл Лазар назвав «одним із базових модулів інтелектуалізму в Росії», подякував «євразійцям» «за сувору й жорстку позицію з реабілітації фашизму в Україні». Активну участь у конференції візьме також російський історик, чи то пак «антиісторик», Олександр Дюков, відомий своїми книжками «Другорядний ворог: ОУН–УПА та вирішення «єврейського питання», де звинувачує українське підпілля в участі у Голокості, а також «Міф про геноцид: репресії радянської влади в Естонії», де заперечує факт радянського геноциду проти естонців. У 2008 році, після перегляду латвійського фільму «Радянська історія» про співробітництво СРСР із Третім Рейхом, Голокост, депортації та Голодомор, Дюков написав у своєму інтернет–блозі, що у нього виникло бажання «особисто вбити режисера і спалити нахер латвійське посольство», це спричинило міжнародний скандал. Від України конференцію курирує нардеп–бютівець, президент Українського єврейського комітету Олександр Фельдман. Також в обговореннях візьмуть участь депутат–«регіонал» Дмитро Табачник та президент Українського єврейського конгресу, бізнесмен Вадим Рабинович. Якщо участь цього панства у конференції з сумнівними цілями зрозуміла, то, побачивши у списку учасників президента Національної академії наук Бориса Патона та відомого українського поета Івана Драча, ми щиро здивувалися. Якщо це не помилка і ці видатні українські діячі науки й культури справді візьмуть участь у конференції, про яку йдеться, то залишається сподіватися, що вони добре усвідомлюють, що роблять. Як і можливість того, що їхні імена використовують, аби надати легітимності антиукраїнській авантюрі. Операція «Конфронтація» «Для мене абсолютно ясно, що це потужна провокація проти України і її демократичного, європейського і північноатлантичного курсу, яку навмисне планують напередодні президентських виборів, — сказав в інтерв’ю єврейському виданню «Ми тут!» голова Ваад (Асоціації єврейських організацій та общин України — Авт.) Йосиф Зісельс. — Судячи зі складу учасників, науковий рівень цієї конференції буде дуже низьким, але зате великі гроші, кинуті в її піар, підуть на дискредитацію України та її курсу в основних ЗМІ Європи, Ізраїлю, СНД та США». Конференція є лише частиною спецоперації Кремля, яка має на меті виставити Україну у світі як осередок антисемітизму, а у свідомості українців, навпаки, утвердити образ єврея як ворога, вважає Арон Ваксельберг: «Перед київською конференцією ВКРЄ під час і після конференції можна очікувати провокацій, сплюндрування єврейських цвинтарів, а потім хтось намалює зірку Давида на православній церкві. Усе це — частина спланованої операції ФСБ». Пан Ваксельберг закликає українську дер жаву та спецслужби зробити все можливе, аби конференція не відбулася, адже, на його думку, дії й наміри організаторів цілком можна кваліфікувати як «розпалювання міжнаціональної ворожнечі». «Ми, євреї США, хочемо донести до громадян України, що ці люди не уповноважені виступати від нашого імені, вони не відображають нашої думки, проросійських євреїв тут не більшість, а меншість, і ставлення до них у єврейській громаді негативне», — каже Арон Ваксельберг. Український поет і перекладач Мойсей Фішбейн попереджав про цю загрозу ще раніше. «Дезінформаторам конче треба дискредитувати і генерала Шухевича, і УПА, і весь український національно–визвольний рух, і Президента Віктора Ющенка, тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли «єврейську карту»: одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших — у «героїзації» тих, хто буцімто винищував, — сказав пан Фішбейн, виступаючи наприкінці червня на 26–й Конференції з української проблематики в Іллінойському університеті у США. — Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам’яттю про своїх геніїв та героїв». Тож чим ближче до виборів, тим більше провокацій проти України слід очікувати. В організацію цієї антиукраїнської кампанії вкладають гігантські ресурси, відтак лише злагоджена й активна позиція українських влади й громадськості дозволять уникнути тих наслідків, до яких може призвести політична гра на межі історичної пам’яті та блюзнірства.