пʼятницю, лютого 05, 2010

СОФИЯ – ПРЕМУДРОСТЬ БОЖЬЯ (курс проблемных лекций для либеральных политиков будущего)


"Этим полукреслом мастер Гамбс

 начинает новую партию мебели"

Сегодня мы с Вами, дорогой читатель,  приступаем  к изучению специального курса подготовки молодого политика самого высокого полета.
Если предыдущий наш курс был сравним с началами неэвклидовой геометрии, то София говорит сама за себя.
Вводная часть – мистерия из трех картин - загадок. Как в «Тысяче и одной ночи».  В зависимости от того, как ориентируется молодой политик в лабиринте предложенных путей решения исторических загадок,  решается его интеллектуальная (IQ)  и духовная составляющая как личности политика, способного (или не пригодного) адекватно оценивать ситуацию в глобальном контексте и принимать  наиболее оптимальные  решения  в духе непревзойденных и креативных решений фараона Эхнатона,   Пророка Моисея, Царя Соломона, Александра Великого, Иисуса Христа,…Константина Великого, Святого Владимира,  Ярослава Мудрого … и других истинных  властителей умов и душ человеческих.

И не верьте тому, кто написал: что, мол, вначале было слово….

 * В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог. Все чрез Него начало быть, и без Него ничто не начало быть, что начало быть. ( Иоанн I, 1)
 * Язык - небольшой член, но много делает...Он исполнен смертоносного яда. Им благословляем Бога и Отца, и им проклинаем человеков, сотворенных по подобию Божию. Из тех же уст исходит благословение и проклятие: не должно, братия мои, сему так быть. Течет ли из одного отверстия источника сладкая и горькая вода? (Послание  апостола Иакова. III, 5, 8-12)

         Главное - мудрость: приобретай мудрость, и всем имением твоим приобретай разум. Высоко цени ее, и она возвысит тебя; она прославит тебя, если ты прилепишься к ней; возложит на голову твою прекрасный венок, доставит тебе великолепный венец.   (Притчи Соломона, 4, 7-9)

Итак, Премудрость Божья, преобразившись в Софию-Оранту, на подмостках Софиевского майдана в Киеве проводит  мастер - класс с людьми Майдана на  тему «Хочешь быть мудрым? – Смотри в корень!» ,- как любил говаривать  незабвенный Козьма Петрович Прутков.
В нашем случае таким истоком – корнем  и началом всего есть Аква Вита – сказала София.
И предложила раскрыть три великие тайны:

1.    Тайну трилитов Баальбека.
2.    Тайну Великого Сфинкса.
3.    Тайну мудрости  вольных каменщиков – архитекторов и строителей (от  храма Соломона до Софии Константинопольской, Болгарской, Новгородской и Киевской, Альгамбры и Московского Кремля, Собора Василия Блаженного… ).



ТАЙНА ТРИЛИТОВ БААЛЬБЕКА



Самая северная точка  древнего и современного Израиля – это горы Хермона (Кедровые горы). Точнее, - это истоки жизни - реки ИОРДАН И ЛИТАНИ в долине Бекаа.
Еще с доеврейских времен там было самое святое место Ханаана – капище Баала – бога источника жизни – воды.
Святость и особое значение Хермона отмечено в книге Псалмов (Пс. 88:13; Пс. 132:3).
Долина Бекаа - это плодородное плато, длиной 176 км и шириной 15 км между горами  Ливана  и  Антиливана. В течение тысячелетий Бекаа была  одной из главных житниц региона. Служила коридором  для многочисленных армий завоевателей и торговых караванов.

Геродот в своей "Истории" (Кн. 2, 59) рассказывает о решении   египетского фараона  Сета строить храм и называет его "Шам Балу" (smb'l - "Слава Ваала") на горе Цафон.
До нашего времени дожили только его фундаменты:

Поразительно, что ни греки, ни римляне, владевшие Баальбеком в течение нескольких столетий, не удостоили террасы ни единым словом в своих многочисленных пространных сочинениях.

Как ни странно, европейские археологи нового времени продолжили античную традицию пренебрежительного отношения к древнейшему памятнику зодчества. Террасы не привлекли пристального внимания современных историков. Их гораздо больше интересует римский храм Юпитера, стоявший на каменных блоках Большой террасы.  



Гигантские руины Баальбека. (44 фото)

Вес каждого из этих трех гигантов составляет от 800 до 1000 тонн. Они покоятся на восьмиметровой высоте. Чуть нижеблоки меньших размеров,
 Поблизостисамый большой в мире обработанный камень  -  Вес предположительно 1.200 тонн.

Чтобы строить такие сооружения нужны громадные ресурсы богатой,  находящейся на подъеме державы, и  нужно владение высокой технологией обработки камня и строительства гигантских городов-крепостей и храмовых сооружений.
Баальбекская терраса предстаёт перед нами как грандиозный культовый центр древности.
Ясно одно: цивилизация, оставившая после себя столь исполинские сооружения, обладала такими техническими возможностями, о которых люди следующих веков могли только мечтать.
Один из главных вопросов, задаваемых сегодня учёными, — когда и кем было начато её строительство?
Какое государство  могло обеспечить столь трудоёмкое строительство?

В 15-14 в.в. до  н.э., когда эти камни закладывались как стена непреступной  крепости, такой державой –империей  был Египет времен  царствования Аменхотепа III. Это  был период наивысшего расцвета и могущества Египта (по крайней мере, со времен строительства пирамид). Аменхотеп являлся верховным владыкой Палестины, Финикии и Сирии.  Долина Бекаа и Кедровые горы были крайним рубежом Его Империи.
Далее были владения Ассирии -  единственного серьезного соперника Египта.  
  Баальбекские блоки по своей конструкции и технике изготовления мало чем отличаются от своих египетских собратьев. Больше того, на стенах египетских храмов и у подножия обелисков Солнца высечена в картинах вся история создания таких колоссов.
Египетские обелиски сооружены из гранитных глыб весом более 2000 т. А вблизи Асуана сохранилась каменная заготовка длиной более 40 м.

Многие наши   современники склонны все непонятное  уму  приписывать  пришельцам из космоса.
Для них приведем пару примеров из нового времени.
Александрийский столп в Петрограде. Самый большой столп из цельного камня - красного гранита. Другой поменьше - колонна Нельсона в Лондоне.
Вес этого практически идеального цилиндра - 600 тонн. Его тащили откуда- то из Карелии в необработанном виде, и тогда он весил около тысячи тонн. А камень серого гранита под Петром вообще весит 1500 тонн. И тоже притащили по болотам из Курляндии.
 То есть, примерно как и плиты Баальбекской веранды. Техники, в нашем понимании, тогда тоже никакой не было. Были крепостные крестьяне, лошади, полиспасты, веревки. То есть та же техника, как и во времена древнего Египта. И мало того, что приволокли. Обработали до практически идеального цилиндра, отполировали до зеркального блеска и подняли вертикально на огромный постамент. И почему-то никто не говорит, что это сделали пришельцы из космоса.

Первым историческим документом, в котором упоминается Храм солнца (Атона) вместо святилища Баала в  Баальбеке, есть так называемое «Тель-ель-Амарнская переписка» - собрание дипломатических посланий Египта Вавилону, Сирии и другим странам Востока, который датируется XIV столетием до н.э.
Эхнатон решил перестроить храм Баала, уничтоженный землетрясением  в Баальбеке, -  в храм Солнца. Что он делал по всему Египту.
Только этим и можно объяснить, что под поясом  трилитов находятся камни кладки из полукруглых бывших колонн святилища Баала.
Трилиты говорят о том, что  ни одна стенобитная машина не могла нарушить эти камни.
Кроме функции стража у  истоков рек, в такой крепости были гос-резервы - запасы зерна. И даже, если армия ассирийцев обошла бы крепость, то были способы и отвода рек в другое русло и отравления их. То есть, спускаясь на юг по течению Иордана такая армия была обречена на гибель вместе   со своими лошадьми и обозами.
Ранняя смерть   Эхнатона прервала строительство храма-крепости в задуманном виде.  И только через тысячу лет уже другие империи воздвигали на этом фундаменте свои греческие и римские храмы.

В этих местах две империи вели между собой непрерывные войны.
Палестина  (филистимляне) ,Ханаан, Ливан, Сирия были провинциями империи Египет. Постоянно бунтовали.
Из хроник фараонов от Тутмоса I до   Мер-не-Птаха известно, что более 500 лет они постоянно усмиряли эти провинции. И ходили через них в большие походы аж до берегов  Ефрата.

Только жизненно важные материально-физические нужды заставляли человеческие сообщества воздвигать города-крепости и храмы –крепости как хранилища Зерновых ресурсов и стражей Водных ресурсов.

А вот строки  заключения, составленного в начале ХХ века британской комиссией для своего премьера:
«Будущее Палестины зависит от необходимой для орошения и получения электроэнергии воды. Эти воды поступают со склонов горы Хермон, источников реки Иордан и реки Литани. В связи с этим мы считаем, что северная граница Палестины должна включать часть долины Литани, западные и южные склоны горного хребта Хермон...».
Какое замечательное единодушие с мудрецами египетскими, сделавшими те же выводы за 3,5 тыс. лет до этого!

Мало того, что воды в Израиле  не хватает, она еще и распределена крайне неравномерно. Почти все запасы сосредоточены на севере. Там, на Голанских высотах, истоки главной  реки -Иордана. Он и еще несколько рек, берущих начало в Ливане, несут свои воды в Гиннесаретское озеро, - один из главных источников пресной воды в Израиле -  покрывает треть потребности страны. Поэтому и его, и реки, его питающие, можно назвать стратегическими объектами.
Когда сирийцы в 1965 г. попыталась отвести истоки Иордана, Израиль разбомбил их гидротехнические сооружения, а после войны 1967 г. верховья реки и вовсе оказались в руках израильтян.

Их секреты мы не знаем, а пытаемся компенсировать машинами и алмазными пилами. И их явное превосходство в технологии обработки камня над нами мы пытаемся объяснить пришельцами. 
    Так что проблема мегалитов - надуманная проблема. Конечно, и Баальбекскую веранду, и пирамиды Египта, и Стоунхендж строили люди. Это памятники их поту и крови, полету мысли их инженеров и конструкторов – вольных каменщиков. (О которых поговорим в следующих наших обзорах).

середу, лютого 03, 2010

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ, А ЧИ Є В ТЕБЕ ВИБІР? - Є! ТО У РАБІВ ВИБОРУ НЕМА.

Олександр Сугоняко утер носа усім, навіть святим отцям, які звернулися до пастви - обирати, запропановане Сатаною т.з. меньше зло - Тимошенко. Я вже не кажу про т.з. патріарха Кирила  московського, який відкрито, без усякого сорому  та страху Божого, кришує Велике зло - очільника п'ятої московської колони - Януковича.

Усім, в кого ще не згасли  іскри Божого дару - совісті, або свободи вибору, рекомендовано читати два рази на день, як Отче наш:


"Бог з неба поглянув насинів людських, щобпобачити: чи є хто розумний,що шукає Бога?"(Пс.52.3)
Якісь закордонні специ говорять, що за рівнем політичної свободи ми - серед розвинутих країн світу. Правда, за рівнем свободи економічної - десь 162-му. Політично начебто вільні, а економічно - раби. Хіба таке може бути?
Ось на носі вибори - прояв демократії. Йди, українцю, голосуй, обирай собі щастя! Йде, як вільний громадянин; і, чим ближче до дня голосування, тим гірше самопочуття: емоції вирують, думки плутаються, щастя не світить, а вдалині темніє таке, що не хочеться й бачити. Рабством воно зветься. Новітнім. Вражим.
***
Вибори українців ділять на матеріалістів та ідеалістів, на патріотів і їхню протилежність. Одні радіють антинаціонально, бо є підстави: все йде нормально, "помаранчеві програли", Ющенко не президент... "Народ чесно сделал свой выбор, определив бесспорных участников второго тура" (Віктор Медведчук).
Інші радіють індивідуально, бо пройшов у другий тур той(та), за кого голосували у першому. У них є шанс задовольнити своє власне хотіння президента.
Одні - сумують індивідуально, бо все не так: Ющенко (Тігіпко, Яценюк, "перший непрохідний", тощо) не президент, а ті двоє, що "прохідні", їм не до вподоби.
Інші - сумують національно, бо є підстави: вибору майже не було 17 січня, немає його зовсім і 7 лютого. Кого не оберуть українці - їм буде гірше, ніж було.
"Запитання - бути чи не бути Україні при тому чи іншому виборі - ось, що не дає спати старим і жити молодим у галицьких містечках. Вже і так, й інакше перелопачуються ті самі аргументи, а результат незадовільний". (Возняк).
Те саме питання турбує людей у київський "масивах", подніпрянських селах, а ще - на Волині, Поділлі, Сіверщині, Донеччині, Херсонщині, Криму, тощо. Біда та й годі.
Стій, вільний українцю, навіщо вибори? - Як навіщо, щоб обрати президента країни. А навіщо він, цей президент? - Як навіщо, щоб керувати країною. - А для чого керувати, з якою метою? - Не знаю, у всіх країнах для чогось керують...
То для чого ж наші кандидати у президенти пнуться у владу? Для чого ми їм владу віддаємо у день виборів? Ці питання висіли в українському повітрі без відповіді вже двадцять років. Тепер, слава Богу, відповіді прояснюються.
"Наші кандидати" свої справжні цілі походу за владою ховають від виборців. Науково ховають у своїх програмах, замулюють маніпулятивними технологіями. По-українськи кажучи - бісівськи хитро брешуть.
Виборці намагаються в їхній полові з макухою знайти щось таке, що їм подобається. І чимало знаходять. Гачка, за допомогою якого ці пройди ведуть виборця до кабіни для голосування, з усіма наступними бідами для нього, його родини і країни.
Сумно бачити на такому "гачку" героїв, поетів, академіків, які мали б провіювати "програми" і відокремлювати полову від зерен, правду від брехні і роз'яснювати людям. На жаль, вони самі блукають, а деякі геть себе загубили в полі зла, стали його часткою.
У цьому ясно проявляється головна проблема сьогоднішнього українського суспільства: сектор національної творчої меншини, національного і державного проводу в суспільстві практично пустий. Не зайнятий.
Громадяни, відчуваючи вагомість виборів для їхньої долі, дослухаються голосу правди. А натомість - виборча какофонія. Чистого голосу їхньогопрото-проводу майже не чути. Армія без командуючого і штабу.
Гурт без ватажка. Вовки удають з себе "вожаків" чи то "лідерів". А куплені ними вівці підказують іншим, який з цих "вожаків" кращий(а).
Народ виглядає появу своїх лідерів. У цьому суть історичного моменту. А вибори - не останні. Навіть - у поточному році.
Бійся неправди. Не бійся будь-якої правди
"Немає за кого голосувати, - кажуть жінки на білоцерківському ринку. Ми їм (кандидатам) не віримо. Вони брешуть".
"Як ви гадаєте, при якому вашому виборі - Януковича чи Тимошенко - лукавий задоволено хихотітиме?" - запитує радіослухач політологів у прямому ефірі.
Очевидно, що буде радіти в обох випадках. Радітиме такому вибору і тим виборцям, що потрапили у його тенета. Миколу Гоголя б сюди!
До вибору свого кандидата можна підійти з позиції почуттів: подобається, не подобається кандидат(ка). Віддатись цим навіяним почуттям і бути їм вірним. Вибрати свого(ю). Як сон в місячну ніч: "Любов така - полюбиш і віслюка".
Але сон розуму породжує потвор. Тож розбудимо розум і спробуємо раціонально підійти до вибору. Розумному громадянину розкриється, що у кандидатів є якісь позитиви і негативи. І чим більше бідолаха буде думати, порівнювати, чим глибше всілякі дрібниці та нюанси (економічні, фінансові, політичні, культурні, а особливо кримінальні) життя кандидатів він буде аналізувати, тим темніше з вибором.
Біс, що сидить в деталях, скаламутить йому розум і вибір. Може, віддатися почуттям? - виникає у нього думка. Все попливло перед очима в бідолахи. І розум не дає надійної опори для справжнього вибору. Бо вибір меншого лиха - не вибір.
Зло поняття абсолютне. Зло є зло, хоч і менше. А вибір - між добром і злом.
Є інший варіант. Для популярних осіб є підхід з позиції особистої вигоди. У відомого співака запитали на передвиборчій телевізійній тусовці: крім серця, що ще змушує вас співати за вашого кандидата? Той зам`явся... Співачка з іншого табору агітує: "Якщо ми хочемо бути багатими (?!), ми оберемо "Х!".
Відомий академік-філософ умовляє нас обов'язково зробити раціональний вибір, агітуючи за "У".
А деякі і без власної меркантильної зацікавленості тонуть у цих інтелектуально-чуттєвих тенетах.
"Ці вибори - це битва за Україну!" - патетично вигукує важкий політолог.
"Відмова від участі у виборах, то є відмова від участі у долі України", - патріотично стогне інший, борсаючись у раціональній площині глухого кута. Об'ємне бачення, яке включає і небесно-духовну вертикаль, а не лише площину тухлого політичного болота, вони "мудро" відкидають.
Це земна, а не небесна справа, - кажуть, забуваючи про те, що небо і земля, поєднується через нас, людей.
"Якщо ви не підете голосувати, або не підтримаєте жодного кандидата, ви проголосуєте за "Х", - роз'яснює третій раціоналіст.
Начебто всі розумні - доценти з кандидатами, а то і академіками, але спільної логічної позиції дійти не можуть. Бо істини у них немає. Бо "всякий, хто від істини, слухається голосу Мого" (Ін. 18.37). А чийого голосу вони дослухаються? - Отого, гоголівського хвостатого персонажа, що хихотить над їхньою "розумною" сваркою? У кожного з них своя "правда", тобто брехня. Сліпі ведуть сліпих.
Є ще один вибір - моральний, духовний. Це коли до почуттів та розуму при формуванні ставлення до кандидатів додається ще й совість.
Не лише людина має почуття, бо і тварини їх мають. Не лише вона розраховує, бо і комп'ютер в шахи майстерно грає, та й пес обирає по-своєму. Людина, якщо вона людина, розрізняє добро і зло, - це крім того, що має вона і розум, і почуття. І цей вибір, вибір в моральній вертикалі, у людини є завжди. І він головний.
А розум, почуття і воля мають підпорядковуватися цьому головному вибору. Тоді людина зберігає лице. І нація - теж, через свій провід, що так діє.
Чи приймає твоє серце вибір між Х і У? Моє - ні. Чому? Воно не хоче радувати отого, що хихотить. Воно хоче дати радість Тому, Хто каже: "Без Мене не можете робити нічого" (Ін.15.5). Воно не обирає жодного з кандидатів, які брешуть, як бісові діти.
Налаштування на прийняття зла, хай і меншого, на прийняття брехні, є прийняттям ворога роду людського в серце своє. Йому поклоніння. Так ми обираємо собі горе вже двадцять років. У 1991. У 1994. У 1999. У 2010. Так ми відвертаємося від нашого Творця, демонструємо недовіру до Нього.
- До чого тут Бог? Це ж земне питання, це ж політика, це сфера володіння князя тутешнього, - аргументують усупереч академіки-філософи. І поети. - Це питання релігії, не політики, - відповів і політолог на згадане вище запитання радіослухача про те, якому нашому вибору зрадіє лукавий.
У голові цього чоловіка, цього політолога дух, духовність відділені від людини. Політика відділена від духовності, хоч роблять її - люди. Власне Бог у його свідомості вигнаний з людини і з усієї Землі. Він сам звільняється від Бога. Але при чому тут Україна? - спитаю його я.
Не переконують мене нецікаві, дрібнопрагматичні, вузькораціональні аргументи за Х чи У, бо агітують за аморальний вибір. Навіть залякування небезпекою для незалежності України не примусить мене пхатися в обійми лукавого, в яких тішаться ці агітатори, навіть не здогадуючись, чиї вони слуги.
Сліпці! Україна існує за волею Бога, в Якого ви не вірите ще за компартійною звичкою і Якому ви невірні. Він будує її. Свою. Поки що в душах і серцях наших. Справжню Україну Він може творити не інакше, як тільки через нас. При нашому наверненні до добра і нашому відверненні від зла і брехні.
Бо з людьми, чиї серця вибирають зло, які невірні і неправдиві, є та Україна, в якій ми зараз живемо і страждаємо. А з людьми, серця яких зорієнтовані на Небо, буде Його Україна. Якщо їх буде достатньо у Нього. Чесних. Розумних. Вольових. Добрих.
Ось позиція, що була засвідчена в 40-ві роки ХХ століття одним з новомучеників Катакомбної православної Церкви, переслідуваної комуністами: "Тим, що прагнуть царства Божого і правди Його, дається християнська Держава, а тим, що прагнуть іншого - Совєти".
Прагнучи "іншого", голосуючи за Х чи У - отримаємо Совєти найгірших ґатунків, тільки в різній упаковці. А не голосуючи за них - збираємося (духом, силами) наближати кращу добу України.
***
7 лютого буде вибір між добром і злом, правдою і брехнею. Як завжди. Вибір між вірою і невірою - у Бога, в Його Україну і в себе, зорієнтованого на добро. Твій вибір.
При такому виборі і буде поставати з Божою допомогою і зусиллями нашого розуму, нашої волі й нашої праці справжня, щаслива і добра Україна. Тож вір. Думай. Дій. По-Божому. Відвернись від ворога-супостата. Змінись. Вибір є. Справжній. Це твій шлях. І шлях України, з якого прозрівається Україна Шевченка:
І на оновленій земліВрага не буде, супостата,І буде син, і буде мати,І будуть люде на землі.
P.S.
Запитання: пан Сугоняко, Ви вважаєте гідною позицією піти і поставити хрестики навпроти "Не підтримую жодного кандидата"? Та вона ж нічим не відрізняється від "позиції" бомжа, який просто чхати хотів на ці вибори, який їх ігнорує. Ваша позиція - це ж фактично "позиція" противсіха ! Результат від Ваших ідейних дій і безідейних дій - однаковий.
Відповідь: той, хто не йде голосувати з розчарування чи з байдужості, не є справжнім громадянином своєї країни. Він поза політикою. "Ідіотес" - у античних греків.
Той, хто йде і свідомо голосує - громадянин. Якщо він не вірить жодному кандидату, або знає, що вони не гідні цієї посади, він йде і чесно голосує проти обох. Тим самим він, і такі як він, демонструють своє бажання мати іншу, кращу, достойнішу людину на цій посаді.
Вони демонструють запит на зміну влади. Це якоюсь мірою ідеалісти. Вони розмежовують себе і наявну владу. А "прагматик", не довіряючи ні Х, ні У і знаючи, що вони обоє не спроможні "сторожити отару", все ж голосує за когось з них. Тим самим обманює себе і споріднюється зі своїм обранцем.
Що робиш, - питає філософ одного робітника, що тягає важке каміння на будівництві. - Ти що, не бачиш, - люто відповідає той, - вкалую. Інший такий же робітник на це питання відповів з проясненими очима: "Храм будую!".
Така от відмінність позицій. Одна позиція - це тільки земне. Інша - це небесне і земне разом. Вона - цілісність особистості, її духовне Воскресіння.
Олександр Сугоняко, народний депутат України дванадцятого скликання, для УП
© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua